Іменини Домовика
Веселе першоквітневе свято - Іменини Домовика. І саме до нього, а не до Дня сміху або Дня Дурня відноситься всім відома приказка: "1-го квітня нікому не вірю". Уявіть, що коріння цього свята - язичницькі!
Наші язичницькі предки вважали 1 квітня днем пробудження Домовика. За повір'ями вважалося, що Домовик так само, як і багато тварин, на зиму впадав в сплячку. Ну, хіба що зрідка міг у напівсонному стані побродити по будинку, лякаючи всю сім'ю, а потім знову повертався у своє затишне горищне місце і поринав у глибокий сон до тих пір, поки весна повністю не вступала у свої права. Це час, на думку наших предків, наставало не в березні, а приблизно 1 квітня. І вони вірили, що в день приходу справжньої весни, Домовик, як головний дух-охоронець домашнього вогнища, повинен був прокинутися, щоб навести лад у хаті. Але згадайте, як важко зазвичай встати вранці, проспав усього 5,6,8, ну, нехай і 10-12 годин на вихідні. А яке це прокинутися, проспав аж цілу зиму!
Давнє повір'я наголошувала, що Домовика 1 квітня потрібно як слід розбудити і до того ж задобрити його, а ще краще - розвеселити. Для цього наші предки влаштовували видовищні масові гуляння з жартами, розіграшами, сміхом. У якості одного із способів розваги Домовика було придумано надягати одяг навиворіт або різні шкарпетки, або непарне взуття. І, звичайно, всі розмови супроводжувалися жартами і розіграшами, щоб домовикам стало не до сну. З часом про язичницької традиції, звичайно, забули, але традиція жартувати 1 квітня, розігрувати і всіляко веселитися в цей день залишилася. А на втіху розігруваних склали приказку: "1-го квітня нікому не вірю".
Так що ця традиція досить давня.
