Перекладасти

понеділок, 21 жовтня 2013 р.



Ще 2400 років тому 
китайський педагог Конфуцій сказав:
«Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок».

середу, 9 жовтня 2013 р.

На теренах Інтернету зустріла цікавий віршик
Думка 
Сиджу на уроці і думку гадаю:

Чого геометрію цю я вивчаю?
Трикутники, кола, квадрати й кути,
Навіщо, навіщо явились мені?
 Сиджу на уроці - квадрати малюю
і тихо про себе хвилини рахую,
Коли вже настане та бажана мить
І довго чеканний дзвінок продзвенить?
 Аж раптом я чую голос знайомий
Який нам, дурним, теорему доводить.
Напружуюсь я і до слів прислухаюсь.
О, Боже, нарешті і я надихаюсь.
 Рівні кути, паралельні прямі,
Стає геометрія ближча мені.
І сонце на небі стало тепліше
Й повітря навколо для мене чистіше.
 Іду я додому - в портфелі дванадцятка

І та геометрія вже не загадка!

пʼятницю, 4 жовтня 2013 р.


Маленькі історії з життя Геометрії.
 1) Люди йдуть по життю, вони щасливі,  їх прямі співпадають. Аж доки хтось  не доведе,  що вони паралельні.
 2) Ми всі - прямі на площині. Ми не перетинаємося,    ми не підозрюємо про існування одне одного. Аж ось дві прямі раптом перетинаються  і утворюється точка. Під назвою  кохання.
 3) Коли всім здається, що тобі справді перпендикулярно, ти мовчиш. Але ніхто, окрім тебе, не підозрює - що тобі ж абсолютно паралельно.
 4) Наше життя - велике коло. Його радіус дорівнює щастю, діаметр - горю. На все можна дивитися з двох сторін хорди: ти живеш, знайшовши лише крихітний шматочок, але, якщо перевернеш - зрозумієш, що пізнав майже все.  Не бійся все змінити!