На теренах Інтернету зустріла цікавий віршик

Думка 

Сиджу на уроці і думку гадаю:

Чого геометрію цю я вивчаю?

Трикутники, кола, квадрати й кути,

Навіщо, навіщо явились мені?

 Сиджу на уроці - квадрати малюю

і тихо про себе хвилини рахую,

Коли вже настане та бажана мить

І довго чеканний дзвінок продзвенить?

 Аж раптом я чую голос знайомий

Який нам, дурним, теорему доводить.

Напружуюсь я і до слів прислухаюсь.

О, Боже, нарешті і я надихаюсь.

 Рівні кути, паралельні прямі,

Стає геометрія ближча мені.

І сонце на небі стало тепліше

Й повітря навколо для мене чистіше.

 Іду я додому - в портфелі дванадцятка

І та геометрія вже не загадка!